Для прифронтових громад Півдня, де війна суттєво звузила звичні можливості участі та громадського контролю, особливо важливо не втрачати з поля зору людей, які впливають на рішення, ресурси та майбутнє громад.
Ми продовжуємо формувати Реєстр публічної відповідальності — простір, де збираємо інформацію про людей, чиї рішення, управлінський досвід та діяльність мають або мали вплив на життя Білозерської громади.
Частину інформації ми переносимо сюди з нашої попередньої «Дошки недоброчесності», доповнюючи її новими фактами.
Сьогодні — Олена Данилюк.
Олена Данилюк очолювала КП «Розвиток Білозерської громади» від моменту його створення у серпні 2023 року до лютого 2025 року. І саме з діяльністю цього підприємства пов’язана значна частина фактів, через які її ім’я свого часу з’явилося на нашій «Дошці недоброчесності».
Від запитів — до судових процесів і кримінального провадження
Питання до прозорості, відкритості та ефективності роботи КП «Розвиток Білозерської громади» виникали від початку його діяльності й залишаються актуальними досі.
І справа давно вже не в одному невдалому запиті.
Через системні проблеми з отриманням публічної інформації представникам нашої команди неодноразово доводилося звертатися до суду. Є вже не одна судова справа, пов’язана саме з доступом до інформації про діяльність цього підприємства.
В одному з таких випадків після чергових повторних запитів наша команда була змушена розпочати тривалий судовий процес.
Суд визнав бездіяльність КП «Розвиток Білозерської громади» щодо ненадання публічної інформації протиправною та зобов’язав підприємство цю інформацію надати.
Здавалося б, після рішення суду питання мало бути закрите.
Але для керівництва КП «Розвиток Білозерської громади» у Білозерській громаді Херсонської області, яке на той час очолювала Олена Данилюк, навіть рішення суду виявилося недостатнім аргументом для того, щоб виконати вимоги закону і надати інформацію.
Рішення суду підприємство, звісно, не виконало.
Не допомогло й звернення до виконавчої служби.
Наступним етапом цієї історії стало вже питання невиконання самого судового рішення.
15 січня 2026 року було розпочато досудове розслідування. У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначено, що посадові особи КП «Розвиток Білозерської громади», всупереч рішенню суду про надання публічної інформації, відповіді не надали.
Попередня правова кваліфікація — ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України — невиконання судового рішення.
Причому навіть відомості про кримінальне провадження правоохоронці внесли до ЄРДР після того, як слідчий суддя зобов’язав їх це зробити.
Отже, шлях до звичайної публічної інформації виглядав так:
ненадання інформації на запит
👇
повторні звернення
👇
тривалий судовий процес
👇
визнання судом бездіяльності КП протиправною
👇
обов’язок надати інформацію
👇
невиконання рішення суду
👇
виконавче провадження
👇
кримінальне провадження.
Ось такою виявляється ціна звичайної публічної інформації у Білозерській громаді.
Місяці часу і зусиль, судові процеси, виконавча служба, звернення до правоохоронців — лише для того, щоб отримати від комунального підприємства інформацію, доступ до якої гарантує закон.
Так виглядає на практиці ставлення до права громади знати, як працює підприємство, яке утримується за її кошти.
А що з «ефективним використанням активів громади»?
Відкритість — не єдине питання, яке виникало до роботи КП «Розвиток Білозерської громади» під керівництвом Олени Данилюк.
Саме підприємство Білозерська селищна військова адміністрація створила з доволі незвичною для комунального підприємства метою — «ефективного використання активів Білозерської громади».
Тобто для того, щоб ефективно використовувати активи громади, було створено ще одну юридичну особу — зі своїм керівництвом, штатом та фінансуванням із місцевого бюджету.
Ще у 2025 році ми окремо аналізували діяльність та видатки на це підприємство.Детальніше можна почитати тут👇
Чи доцільно було створювати комунальне підприєство у Білозерській громаді?
Чи надають комунальні підприєства дані про заробітні плати?
Відтоді головне питання нікуди не зникло.
Лише на оплату праці працівників КП щороку витрачається близько 2,5 млн грн із бюджету Білозерської громади.
При цьому підприємство не створювалося для надання жителям окремої зрозумілої комунальної послуги — водопостачання, вивезення відходів чи іншої послуги, результат якої люди бачать щодня.
Тому питання залишається дуже простим:
який конкретний результат отримує громада за ці кошти і в чому саме полягає заявлене «ефективне використання активів»?
Отримати відповідь виявляється значно складніше, ніж мало б бути у громаді, де законність і прозорість мають бути нормою, а не термінами з відділу фантастики.
Директорку змінили. А що змінилося насправді?
Олена Данилюк очолювала підприємство до 20 лютого 2025 року.
Після цього, за даними аналітичної системи YouControl, у реєстраційних даних керівницею КП стала Наталя Кушнєрова — виконуюча обов’язки директора.
А Олена Данилюк залишилася працювати в цьому ж комунальному підприємстві вже на іншій посаді.
У її декларації за 2025 рік КП «Розвиток Білозерської громади» зазначене джерелом заробітної плати — від підприємства задекларовано 68 248 грн доходу.
При цьому на якій саме посаді працює Олена Данилюк, які функції виконує і яку оплату за це отримує — громада дізнатися не може.
Контактним номером КП у відкритих реєстрах досі залишається номер телефону Олени Данилюк.
Коли телефонуєш на цей номер, відповідає Олена Данилюк. Саме вона продовжує спілкуватися з людьми з питань діяльності КП.
Тож виникає цілком логічне питання:
що насправді змінилося після зміни директора — керівництво підприємством чи лише запис у реєстрі?
І чому вже тривалий час підприємство має не нового директора, а лише виконуючу обов’язки?
Так само ми досі не можемо отримати повної інформації про те, хто фактично працює в КП, на яких посадах, які функції виконує і які виплати отримує.
Крім штатного розпису, документи, які дозволили б побачити реальну картину роботи підприємства, не надає ані саме КП, ані Білозерська селищна військова адміністрація, яка це підприємство створила та фінансує.
Від комунального підприємства — до благодійного фонду
Але КП «Розвиток Білозерської громади» — не єдина історія, пов’язана з Оленою Данилюк.
20 травня 2024 року в Білозерській громаді за участю Олени Данилюк було створено БФ «Відродження громад Півдня».
Про цей благодійний фонд ми вже писали у нашій серії публікацій «Відновлення без громади».
Тоді, аналізуючи діяльність фонду та його реєстраційні дані, ми виявили, що він був зареєстрований за адресою, якої в Білозерці не існує — провулок Харченка, 86/46.
7 червня ми опублікували про це матеріал.
А вже 10 червня, за даними YouControl, фонд змінив адресу реєстрації на провулок Харченка, 46/86 — ту саму адресу, за якою зареєстровані МКП «Водограй» та КП «Розвиток Білозерської громади».
Як і обіцяли, згодом ми звернулися до Міністерства юстиції України щодо цих реєстраційних дій.
У відповіді Міністерства юстиції зазначено, що під час державної реєстрації помилки з боку реєстратора не було: неіснуюча адреса містилася у документах, поданих для реєстрації благодійного фонду.
Звичайна халатність під час оформлення документів? Чи неіснуючу юридичну адресу зазначили свідомо?
Це питання залишаємо представникам самого фонду. Адреса, за якою юридичну особу фактично неможливо знайти, іноді може бути дуже «зручною» — особливо на тлі вже описаного досвіду з відкритістю та доступом до інформації.
А тепер трохи про те, хто стоїть за цим фондом і як він працює в Білозерській громаді.
Олена Данилюк є однією з його співзасновниць та сьогодні координує програми і проєкти фонду.
При цьому, за даними YouControl, жоден із засновників БФ «Відродження громад Півдня» за реєстраційними даними не зареєстрований у Білозерській громаді.
Але за досить короткий час фонд став активним учасником процесів, які відбуваються саме на території Білозерської громади.
Невдовзі після створення представники БФ «Відродження громад Півдня» увійшли до так званих безпекових робочих груп — Робочої групи з громадської безпеки та відновлення, організованої за участю Херсонського обласного благодійного фонду «Об’єднання».
Так само швидко з’явилася і фінансова та організаційна підтримка: новостворений фонд почав реалізовувати у Білозерській громаді ініціативи за підтримки Фонду «Об’єднання» та його партнерських програм.
Саме керівник Херсонського обласного благодійного фонду «Об’єднання» Юрій Антощук у своїх публічних комунікаціях називав БФ «Відродження громад Півдня» дієвою організацією на території Білозерської громади.
І ця «дієвість» виникла не сама собою — значну роль у включенні новоствореного фонду в місцеві процеси, доступі до партнерств, проєктів і ресурсів відіграв саме Фонд «Об’єднання».
Ця співпраця триває і сьогодні.
У 2026 році БФ «Відродження громад Півдня» уже бере участь у Херсонському консорціумі з територіального розподілу ресурсів (ABA). У межах цієї роботи фонд планує забезпечувати маломобільних та лежачих жителів громади гігієнічними наборами та підгузками.
І тепер з’явилася ще одна сфера впливу.
БФ «Відродження громад Півдня» бере участь у роботі над новим Статутом Білозерської територіальної громади.
Представницею фонду у робочій групі є, звичайно ж, Олена Данилюк.
Які пропозиції щодо прозорості, підзвітності та громадської участі може запропонувати людина з описаним вище управлінським досвідом і послужним списком — неважко уявити.
Чому Реєстр публічної відповідальності особливо важливий для прифронтових громад
Білозерська громада — одна з прифронтових громад Півдня України.
Війна змінила не лише наше повсякденне життя. Вона змінила й саму систему місцевого управління.
У громадах діють військові адміністрації, звичні механізми місцевого самоврядування обмежені, доступ жителів до органів влади став складнішим, а частина інформації з безпекових причин не може бути такою відкритою, як у мирний час.
Водночас саме зараз приймаються рішення про бюджетні кошти, комунальне майно, відновлення, гуманітарні та донорські ресурси, діяльність комунальних підприємств і правила, за якими громади житимуть надалі.
Тому сьогодні особливо важливо розуміти:
Саме для цього ми формуємо Реєстр публічної відповідальності.
Не для того, щоб ділити людей на «хороших» і «поганих», а щоб зберігати факти і бачити зв’язок між минулими рішеннями, сьогоднішнім впливом та процесами майбутнього відновлення.
Для прифронтового Півдня це особливо важливо.
Бо коли можливостей громадського контролю стає менше, публічної відповідальності має ставати більше.
Інакше відновлення дуже легко може перетворитися на відновлення без громади.
Саме тому сьогодні до Реєстру публічної відповідальності ми додаємо Олену Данилюк.
Немає коментарів:
Дописати коментар