Колядки та щедрівки відродили своє значення та місце підчас святкування зимових свят!

Із реформою церковного календаря в нашій країні та перехід до  нового стилю, тобто григоріанського або новоюліанського календарів, замість старого стилю (юліанського календаря) українськими церквам нарешті зимові свята стали відповідати своєму значенню та стали більш зрозумілі традиції та обряди під час колядування та щедрування.

Святий вечір одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового тепер відзначають 24 грудня і яке супроводжується колядками. У це свято готують дванадцять пісних страв серед яких обов’язково має бути кутя.

Як Святий вечір так і Різдво скпроводжуються величальними піснями — колядками. У них прославляють народження Ісуса Христа, бажають здоров’я, успіху й процвітання родині, а ще — урожаю на ниві та великого приплоду худоби.

Спочатку колядки супроводжували язичницькі обряди Коляди, що пов’язані з ушануванням новонародженого сонця. 21 грудня найкоротший день у році, а потім він починає поступово збільшуватися, сонце повертає на літо. Це свято символізує перемогу світла над темрявою, життя — над смертю.

Щойно на небі сходила зоря, колядники ходили від хати до хати, щоб сповістити про народження нового сонця, і зображення цього божества (Різдвяну зірку) носили із собою. Ця традиція збереглася й до сьогодні. Заходили у двір, будили господаря та співали колядки. Найпопулярніші з-поміж них — «Нова радість стала» й «Добрий вечір тобі, пане господарю!».

Зірка — традиційний предмет різдвяного обряду колядування, пов’яза-ний із народженням Ісуса Христа. Християнська зірка восьмикутна. Задовго до прийняття християнства вона символізувала Сонце, яке після дня зимового сонцестояння повертає на весну, аби дати природі шанс на нове плідне життя. Тому її виготовляли так, щоб оберталася та нагадувала сонце протягом року.

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого повився.

Пастушки з ягнятком перед тим Дитятком

На колінця припадають, царя-Бога вихваляють.

Ой ти, Царю, Царю, Небесний Владарю,

Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Цього дому господарю й цій господині,

Даруй літа щасливії нашій Україні. 

Щедрий вечір та щедре оспівування щедрівками відбувається 31 грудня. Щедрий вечір нарешті відповідає своєму значенню.

Щедрівки — старовинні обрядові величальні пісні, які виконують у Щедрий вечір. Мета цього свята — ублагати духів неба й землі сприяти в господарстві наступного, нового року.

Обов’язковими персонажами святкового дійства, під час якого виконували щедрівки, були Маланка (дочка богині Лади) і Василь (місяць).

На Херсонщині завжди любили «водити Маланку», коли чоловіки перевдягаються у Маланку, а жінки у Василя, такі театралізовані дійства часто мають і інших персонажів, такі як Коза, Янгол та багато інших. Популярна у цих щедрівочних забавах є народна пісня «Ой учора із Вечора»:

Ой учора із Вечора

Пасла Маланка Два Качура

Пасла, пасла загубила

Пішла шукати заблудила

Пішла шукати в Чистеє Поле

А там Василько Плужком оре

Оре-оре Жито сіє

За ним Жито зеленіє …..

Чому ж у щедрівках, які виконують зимою, іноді наявний образ ластівки? Хіба вона не навесні прилітає? Так, навесні, але… Колись наші предки святкували язичницький новий рік 20 березня, під час весняного рівнодення. Тому саме ластівка приносила звістку про Новий рік. Ось чому в щедрівках згадувалося про поле, квіти, приліт ластівки…

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

— Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару.

Там овечки покотились,

А баранці народились.

Однією з найвідоміших новорічних мелодій у всьому світі є композиція «Щедрик» М. Леонтови­ ча. Вона лунає в кінофільмах «Сам удома», «Міцний горішок», «Гаррі Поттер», «Сімейка Адамсів» та ін.

Наступного ранку після Щедрого вечора (01 січня), а іноді й уночі хлопці та чоловіки проводили ритуал засівання. Його супроводжують засівальними (посівальними) віншуваннями. Під час обряду засівальники імітують магічні сільськогосподарські дії — засівають й посипають двір і дім зернами різних злаків, а також співають пісень, бажаючи родині щедрих урожаїв і достатку. Цей жанр усної народної творчості називають віншуванням, оскільки в ньому віншують (вітають) господаря.

У нашій громаді популярна щедрівка «Ой в полі в полі сам Господь ходив»:

Ой в полі, полі сам плужок оре,

А за тим плужком сам Господь ходе.

Діва Марія їсти носила,

Їсти носила Бога просила:

Зароди Боже всяку пашницю,

Всяку пашницю жито-пшеницю,

Сію, вію, посіваю,

З Новим Роком поздравляю!