Зараз все частіше постає питання, як підтримати друга чи подругу, колегу, знайомих, які переживають втрату близької людини.
Війна не запитує, кого забирати, а бойові дії та агресія ворога триває.
Зараз саме такий важкий період, коли ми зазнаємо багато втрат, а більшість родин вже є родинами ветеранів та ветеранок.
Часто ми не знаємо які слова сказати, як сказати, зателефонувати чи написати повідомлення, боїмося ще більше засмутити людину, яка і так в горі. І врешті решт, дуже часто приймаємо рішення краще взагалі нічого не робити, ніж зробити ще гірше. Але якщо все ж таки наважуємося, то робимо це інстиктивно, як вміємо та як знаємо, відповідно до нашого досвіду.
Втрата близької людини – це завжди біль, відчуття всеосяжної пустоти, наче Всесвіт розвалився в одну мить, а людина стоїть в цих руїнах і не знає, що їй робити далі, на кого їй можна опертися, щоб остаточно не впасти, або щоб знову піднятися та мати можливість йти далі та продовжувати жити.
Травматичного досвіду зазнають діти і дорослі, від втрат і від перебування в умовах війни та на передовій.
Дуже важливо людину вчасно підхопити, допомогти та бути поруч. Тому ви потрібні тим, хто поруч, ми можемо надавати підтримку один одному під час війни.
Тому ми вирішили зробити серію публікацій про волонтерський проєкт «Як ти брате?», який покликаний зібрати найкращі практики того, як зберігати стосунки, відновлювати контакт та надавати підтримку одне одному під час війни, та поширити ці практики серед всіх українців, як військових, так і цивільних.
Ми детальніше розповімо про розроблені волонтерським проєктом «Як ти брате?» алгоритми спілкування:
– з тим, хто отримав травматичний досвід;
– з тими, хто на відстані;
– з тим, хто втратив близьку людину;
– з дітьми;
– серед військових;
– з ветеранами.
Слідкуйте за нашими публікаціями та підтримуйте один одного.
Детальніше про проєкт «Як ти брате?» можна також дізнатися за посиланням
👇
Немає коментарів:
Дописати коментар