«Банкрутство агрофірми “Радгосп Білозерський”: ланцюг рішень, за який платить громада»

Серія матеріалів

Перший варіант.

Фрагмент з рішення про стягнення боргу з КП "Агрофірма радгосп "Білозерський" 9 080 950,51 грн — разом із неустойкою, 3% річних, інфляційними втратами та судовим збором.

Реєстр публічної відповідальності

Продовжуємо роботу в межах Реєстру публічної відповідальності.

Сьогодні до Реєстру вноситься Юрій Попутько — директор КП «Агрофірма-радгосп “Білозерський”» у період, коли підприємство мало значні боргові зобов’язання і потребувало активного захисту своїх інтересів.

Процедура банкрутства

КП «Агрофірма-радгосп “Білозерський”» перебуває у процедурі банкрутства з жовтня 2023 року. Цей процес триває вже понад два роки без завершення, а на 6 травня цього року призначене чергове судове засідання у справі.

Для громади це означає не просто судова справа, а реальні наслідки: втрату контролю над комунальним підприємством, багатомільйонні борги і ризик втрати активу, який мав працювати в інтересах мешканців.

Офіційне повідомлення про відкриття провадження

 у справі про банкрутство було оприлюднене на вебпорталі судової влади України.

Предмет цього матеріалу

У цьому матеріалі ми говоримо про конкретний аспект — дії Юрія Попутька як директора КП «Агрофірма-радгосп “Білозерський”» у частині захисту інтересів підприємства в судових процесах.

Договір відповідального зберігання

Щоб зрозуміти цю роль, важливо почати з першої судової справи, яка стала основою для формування боргу і подальшого банкрутства. Йдеться про договір відповідального зберігання від 7 травня 2021 року, за яким підприємству нібито було передано хімічні добрива на суму 5 646 347,16 грн.

Саме в цій справі початкова вартість майна почала перетворюватися на значно більший борг. Рішенням суду від 10.03.2023 у справі №522/2056/23 з підприємства було стягнуто вже 9 080 950,51 грн — разом із неустойкою, 3% річних, інфляційними втратами та судовим збором.

Саме з цього договору почав формуватися борг, який згодом був підтверджений судом і став однією з підстав для відкриття справи про банкрутство агрофірми.

Позиція підприємства у першій судовій справі

У першій судовій справі,, позиція КП «Агрофірма-радгосп “Білозерський”» фактично була сформована листами та заявами директора Юрія Попутька.

Саме він, як директор підприємства, подавав до суду заяви про розгляд справи без участі відповідача та просив розглянути позовні вимоги “на розсуд суду”.

У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2023 у справі №522/2056/23 зафіксовано, що КП подало відзив, у якому просило позовні вимоги розглянути “на розсуд суду”. Надалі представник підприємства не з’являвся у засідання, а КП повторно просило розглядати справу без участі відповідача. Саме в цьому ж процесі підприємство підтвердило отримання майна, його використання у господарській діяльності та неможливість повернути або відшкодувати його вартість.

Юрій Попутько — директор КП «Агрофірма-радгосп “Білозерський”» у період формування боргових зобов’язань підприємства.

Тобто справа, яка згодом стала підставою для багатомільйонного боргу, розглядалася без участі представника підприємства, без заперечень по суті і без дій, спрямованих на захист інтересів агрофірми.

Більше того, за своїм змістом така позиція виглядала не як позиція відповідача, який захищає комунальне підприємство, а як фактичне приєднання до позиції позивача.

Підтвердження отримання і використання добрив

Надалі саме Попутько у відповідях від імені підприємства підтверджував, що добрива за договором відповідального зберігання “дійсно було отримано підприємством та використано в господарській діяльності”. З цих же міркувань договір не визнавався недійсним.

Фактично директор підприємства одночасно підтвердив отримання майна, підтвердив його використання і не оспорив правову основу виникнення боргу.

Місце зберігання і порядок приймання агрохімікатів

Окреме питання — місце зберігання і порядок приймання агрохімікатів.

У договорі як адресу зберігання було зазначено офісне приміщення агрофірми. Водночас зберігання пестицидів і агрохімікатів допускається лише у спеціально призначених складах, які мають санітарний паспорт, оформлений Держпродспоживслужбою. Приймати, зберігати й працювати з такими речовинами мають лише особи, які пройшли спеціальне навчання та мають відповідний допуск або посвідчення.

Тобто йдеться не про формальність. Щоб підтвердити реальність такої господарської операції, недостатньо лише накладних чи листів директора.

Важливо встановити:

• де фактично були розвантажені добрива;

• хто саме їх приймав;

• чи мала ця особа відповідний допуск;

• чи був у підприємства належний паспортизований склад;

• як добрива були передані у виробництво і якими первинними документами підтверджене їх списання.

Але ці питання не були досліджені в жодному судовому процесі щодо цього договору.

Це важливо, бо підтвердження “отримання” і “використання” добрив фактично трималося на листах директора Попутька та бухгалтерських документах. Водночас питання фактичного руху добрив — де вони були розвантажені, хто їх прийняв, як вони були видані у виробництво і чим підтверджене їх списання — так і не стали центром правової позиції.

Документи, необхідні для захисту підприємства

Також слід звернути увагу на дії директора вже після виникнення спору. Білозерська селищна військова адміністрація зверталася до КП із запитом щодо надання документів, необхідних для оцінки ситуації та формування правової позиції. Водночас директор підприємства Юрій Попутько не надав документи, які є базовими для перевірки боргу.

Без цієї первинної документації неможливо перевірити фактичний рух майна, оцінити обґрунтованість боргу і сформувати повноцінну позицію захисту в суді. Саме тому відсутність цих документів фактично залишила підприємство без доказової основи для захисту.

Роль адвокаційної кампанії

Крім цього важливо пояснити, чому військова адміністрація почала діяти у цій справі лише після того, як проблема вже набула публічного розголосу.

Питання банкрутства агрофірми не було підняте самою військовою адміністрацією. Його публічно підняла ГО «Трансформація» разом із мешканцями громади.

На першому етапі військова адміністрація не демонструвала готовності активно захищати підприємство. У відповідях звучала позиція, що підприємство нібито продовжить діяльність і зможе самостійно врегулювати борги. Водночас у комунікації на адресу ГО «Трансформація» з’явилися вимоги припинити “маніпуляції” та попередження про можливе звернення до правоохоронних органів.

                     

                    

Відповідь (фрагменти) начальника Біозерської селищної військової адміністрації Острівного І.М на звернення ГО "Трансформація" з вимогами захистити підприємство.

Кримінальне провадження

Після адвокаційної кампанії ГО «Трансформація» та публічного підняття цієї теми Білозерська селищна військова адміністрація звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за статтями 190, 191, 219, 364 КК України. 

                 

ЗАЯВА(ПОВІДОМЛЕННЯ)

про вчинене кримінальне правопорушсіііія за ст. 190, 191,219, 364 КК України 

до Херсонської обласної нрокурагури 

Після цього 02.02.24 року Олешківською окружною прокуратурою було зареєстровано кримінальне провадження №42024232240000004 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 219 КК України — доведення до банкрутства.

                             

Повідомлення Олешківської окружної прокуратури

 про відкриття кримінального провадження

Судові спроби оскаржити правочини

Так само вже після адвокаційної кампанії Білозерська селищна військова адміністрація у межах справи №916/4487/23 (916/971/24), де Білозерська селищна військова адміністрація намагалася визнати правочини недійсними, на підставі яких формувалися боргові зобов’язання агрофірми.

І навіть у цих процесах не було належно поставлено питання, які мали бути ключовими для захисту інтересів громади: де фактично зберігалися добрива, хто їх приймав, як вони були видані у виробництво і чим підтверджене їх списання.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №916/4487/23 (916/971/24) касаційну скаргу Білозерської селищної військової адміністрації залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.

У підсумку суди всіх інстанцій, включаючи Верховний Суд, відмовили у задоволенні позову, оскільки Білозерська селищна військова адміністрація не надала належних і достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог.

Формальний підхід до захисту інтересів громади

Цей формальний підхід до захисту інтересів громади у справі банкрутства агрофірми також став одним із фактів, зафіксованих у Реєстрі публічної відповідальності щодо начальника Білозерської селищної військової адміністрації Ігоря Острівного.

Саме тому ми говоримо не лише про запізнілу реакцію. Ми говоримо про формальний захист, який не дав результату.

Реєстр публічної відповідальності фіксує зв’язок між повноваженнями, рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб і наслідками для громади.

Чому це важливо для Півдня

У прифронтових громадах Півдня такі історії мають особливе значення. Тут підприємства і ресурси громади існують в умовах війни, тому їх захист не може бути формальним.

Юрій Попутько очолював агрофірму у період, коли вона мала бути захищена як комунальний актив громади. Станом на сьогодні результат інший: підприємство перебуває у процедурі банкрутства, а громада фактично втратила контроль над ним.

Саме тому цей кейс фіксується у Реєстрі.

Що буде далі

У наступних матеріалах ми поетапно покажемо, як громада дійшла до цієї точки: від управлінських рішень і зміни керівництва до договорів, які сформували борг, і рішень, що призвели до втрати контролю над підприємством.

Це історія не лише про одну посадову особу. Це історія про те, як громада може втратити сильне комунальне підприємство, яке мало потенціал працювати і наповнювати місцевий бюджет.

І це також історія про роль місцевих депутатів та управлінських рішень, які відкрили шлях до перерозподілу контролю над агрофірмою.

Саме тому ми розповідаємо цю історію поетапно — щоб було видно весь ланцюг рішень, за який сьогодні платить громада.